Розважання о. Піо на 14 квітня
Відомо, що спокуси швидше заплямлюють, ніж очищують дух. Однак послухаймо, що говорять святі. Тут тобі достатньо знати те, що з-поміж багатьох інших святих говорить Св. Франциск Селезій: “Спокуси подібні до мила: здається, що воно забруднює намилений одяг – насправді ж чистить його”.
Кожного дня безліч спокус чатують на нас, але це не означає, що мусимо закриватись від довколишнього світу.
Спокуси насправді гартують душу, бо провокують боротьбу.
З самим собою, з пристрастями. Це боротьба на виживання.
І свого роду новий рівень, без якого неможливо удосконалитись.
Спокуси потрібні нам. І водночас сила Божа для їх подолання.
А що, як я не хочу весь час перебувати в стані боротьби, а хочу жити в мирі, для чого мене, людину, власне, сотворив Господь? А що, як так звана “боротьба зі спокусами” насправді підживлює ці ж самі спокуси та прибільшує їхню силу? А може їх треба просто ігнорувати і триматись осторонь, а не боротись, і тоді вони самі щезнуть, як роса на сонці?
Знаєте, Eva, Ваш коментар нагадав мені зустріч, на якій я сьогодні була. Там священик розповідав про те, як боротися із гріхом тілесної нечистоти. Від самого себе іноді не втечеш, тож він радив молитву, піст, за потреби – навіть поклони, а за дійсно необхідності – обливання холодною водою. Це би було смішно, якби не було так серйозно. Іноді неможливо стати осторонь гріха, а треба з ним боротися. Навіть молитва – це вже боротьба. Думаю, що у ближчих стосунках ми з Богом – то, можливо, швидше і легше долаються спокуси. Тоді зі стану миру нас тяжко вивести ;)